“Покерфейс” Трампа як інструмент Кремля 25 листопада 2025 року агентство Bloomberg оприлюднило стенограми двох телефонних дзвінків: перший від 14 жовтня між спецпредставником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом та радником Путіна Юрієм Ушаковим, другий – між Ушаковим і спецпредставником Кремля Кірілом Дмітрієвим.
Згідно із цими публікаціями, під час дзвінка Віткофф давав Ушакову поради, як Кремлю “продати” готовий мирний план США, формально видавши його за ініціативу Вашингтону. Зокрема, він порадив організувати телефонну розмову між Путіним і Трампом перед візитом українського лідера Володимира Зеленського до Білого дому.
Водночас, зі стенограми бесіди між Ушаковим і Дмитрієвим випливає, що базовий проєкт 28-пунктного “мирного плану”, котрий пізніше був представлений як ініціатива США, фактично був російською розробкою.
Цей витік викликав бурхливу реакцію як у США, так і за кордоном і спричинив нові питання про легітимність переговорів та роль Віткоффа.
При цьому Ушаков не спростував факту, що такі розмови мали місце, лише заявивши: “Хтось прослуховує і зливає, але не ми”. Він також наголосив, що не знає, звідки у ЗМІ з’явилася інформація про зміст переговорів й відмовився коментувати їх суть: мовляв, такі розмови конфіденційні.
Сам Дмітрієв назвав матеріали Bloomberg – “фейком”. А у Кремлі заявили, що витік є “неприйнятною операцією гібридної війни”.
Між тим патрон Віткоффа Трамп зробив з цього приводу цинічну заяву, намагаючись зберегти гарну міну при поганій грі. Незважаючи на те, що його спецпредставник прямо навчав росіян, як їм вдаліше маніпулювати американським президентом, за словами Трампа, у таких діях немає нічого незвичайного. “Тому що йому (Віткоффу – ред.) потрібно “продати” це Україні. Йому потрібно “продати” Україну Росії. Так працює посередник з угод. Потрібно сказати: “Дивіться, вони хочуть ось цього”. Це стандартна форма переговорів. Потрібно переконати їх у цьому”, – наголосив президент США. Та як би не викручувався Трамп, цей злив дає перше публічне підтвердження, що 28-пунктний “мирний план”, що його просували як американську ініціативу, був більшою мірою сформульований представниками Кремля.
Злиті розмови Ушакова, Дмітрієва й Віткоффа є серйозним дипломатичним скандалом, котрий кидає тінь на легітимність цього плану, одночасно підриваючи довіру до Віткоффа як посередника. Й коментарі Віткоффа (ті самі поради, як “продати” російську позицію Вашингтону) дають підстави стверджувати: США були використані у переговорному процесі як інструмент просування російських умов. Хто вивів Віткоффа на світло На думку політолога, експерта-міжнародника Максима Несвітайлова, вірогідні три версії того, хто міг злити “плівки Віткоффа”.
По-перше, це самі росіяни (і це головна версія). Іронія у тому, що Москві цей “план” ніколи не був потрібен саме як реальний, зауважив він у блозі на сайті Еспресо. Це документ створювався як інформаційна зброя, аби розхитати західну підтримку України, поштовхати Європу проти США, створити хаос і ілюзію “мирної альтернативи”. “Але раптом усе пішло не за сценарієм: замість розбрату процес почав входити в конструктив, його почали допрацьовувати, а росіяни ризикували опинитися винними, якщо просто злиняють.У цій ситуації Кремль зробив те, що робить завжди – пішов ва-банк і підірвав стіл зсередини, щоб розвалити будь-яку можливість прогресу і, бонусом, ударити по команді Трампа”, – уточнив він. По-друге, продовжив експерт, міг це зробити й “американський діпстейт”. “Версія про те, що частина американських спецслужб чи бюрократії вирішила повернути собі вплив і кинула гранату під стіл Трампа, теж має право на життя. Але я її оцінюю як слабшу, бо ризик розколоти США перед глобальною шахівницею – занадто великий. Так, вони могли грати свою гру, але мотивація виглядає менш переконливою, ніж у Росії”, – зауважив він. Водночас не заперечує він і версію про те, що до цього могли долучитися навіть українські спецслужби або “третя сила”. “Прослуховування, судячи з усього, велося з боку телефону Ушакова, а не Віткоффа. Це якраз той нюанс, який підсилює російський слід, але одночасно відкриває третю гіпотезу: що українські спецслужби (або інші союзні структури) могли мати доступ до каналу Ушакова та використали момент, щоб поховати дуже небезпечний для України переговорний трек. Бо для Києва цей “мирний план” у будь-якому випадку був би токсичним: надто компромісним, надто вигідним Москві, і створив би ризик тиску на Україну з боку окремих гравців”, – аргументує Несвітайлов своє припущення. Остання московська гастроль? Тим часом заступник глави МЗС РФ Сергій Рябков заявив, що візит Віткоффа та зятя Трампа Джареда Кушнера до Москви залишається в силі, незважаючи на скандал із витоком його розмов з Ушаковим та Дмітрієвим, повідомляє Nexta. Рябков підкреслює, що Москва “працюватиме з тим, з чим приїде спецпосланник Трампа”.
“Ну, звісно ж. У них все йде “за планом”, “відповідно до домовленостей, досягнутих на Алясці”, – пише у Facebookзасновник видання Факти Олександр Швець.
Однак у США з цього приводу вирує дуже гучний скандал, чимало сенаторів бунтують проти Трампа.
Чи може злив, який опублікували Bloomberg, призвести до відсторонення Віткоффа від переговорного процесу? На цьому етапі – дуже сумнівно, вважає журналіст Голосу Америки Остап Яриш. “З тим, як Трамп підходить до дипломатії та відносин з Росією, йому потрібна людина, яку люблять і приймають в Москві. Тим паче, Віткофф – багаторічний товариш і партнер Трампа, і президент йому довіряє. Останній коментар Трампа про те, що розмова Віткоффа з Ушаковим – це “стандартний спосіб вести переговори”цілком відображає цей підхід”, – пише він у Facebook. Втім, підкреслює Яриш, протягом останнього тижня у Конгресі зростає двопартійне невдоволення методами діючої американської адміністрації. “Хоча публічно підтримка мирного процесу залишається, значна частина законодавців з обох партій хочуть бачити більшого залучення держсекретаря Марко Рубіо до дипломатичних зусиль. Браян Фіцпатрік (республіканець – ред.) публічно озвучив цю думку. Грегорі Мікс (демократ – ред.) заявив, що Віткофф “у ліжку”з росіянами. Тед Лю (демократ – ред.) назвав Віткоффа зрадником. Дон Бейкон (республіканець- ред.) закликав до його відсторонення”, – продовжив журналіст. Це накладається на невдоволення багатьох конгресменів і сенаторів тим, як Білий дім в цілому підходить до роботи з ними. Поки що це невдоволення здебільшого озвучують у приватний спосіб, додає Яриш. “Але думаю, що чим ближче до проміжних виборів (вони заплановані на листопад 2026), тим частіше ми будемо чути це відкрито”, – вважає він. То хто ж може змінити Віткоффа у ролі спецпосланця з брудних доручень? За версією деяких аналітиків, це місце може дістатися ставленику віцепрезидента США Джея Ді Венса Дену Дрісколлу, котрий раптово вискочив на авансцену мирних перемовин.
Водночас місце Кіта Келлога у якості спецпредставника по Україні теж дістається Дрісколлу. Тож не виключений варіант, що в його особі ми побачимо такого собі “два в одному” перемовника.
Чи готовий до цієї ролі не дипломат, а політик, бізнесмен, юрист і колишній військовий офіцер, котрий обіймає посаду 26-го міністра армії США та виконувача обов’язків директора Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї й вибухових речовин з 2025 року – питання риторичне. Але він навряд чи може виявитися гіршим за Віткоффа.
Ірина Носальська
