Космічний телескоп Джеймса Вебба вперше зробив пряме зображення екзопланети, маса якої схожа на Сатурн.
Планета TWA 7b розташована на відстані 110 світлових років від Землі, повідомляє The Guardian із посиланням на дослідження, опубліковане у журналі Nature.
Це справжній прорив у спостереженнях за далекими світами. Адже зазвичай планети за межами Сонячної системи (екзопланети) виявляють непрямими методами -наприклад, за тінню, яку вони кидають на свою зірку. Але цього разу вчені змогли зробити прямий знімок планети завдяки новому пристрою телескопа, який створює ефект затемнення, маскуючи яскраве світло зорі.
TWA 7b -унікальна: її маса приблизно дорівнює Сатурну, але вона у 10 разів менша за будь-яку екзопланету, яку раніше спостерігали прямим методом. Вона обертається навколо молодої зірки -їй лише близько 6 мільйонів років. Планета розташована дуже далеко від свого світила -приблизно у 50 разів далі, ніж Земля від Сонця. Це означає, що її орбітальний період триває кілька сотень років.
Це відкриття не лише демонструє технічні можливості телескопа Вебба, а й допомагає краще зрозуміти формування планетних систем. Дослідники сподіваються, що подібні спостереження дозволять наблизитися до виявлення умов для життя за межами Сонячної системи.
Anne-Marie Lagrange et. al/Nature
Позначка: Космос
-
Телескоп Джеймса Вебба вперше зробив чітке фото далекої планети
-
Астронавти з Індії, Угорщини та Польщі вперше вирушили на МКС
На Міжнародну космічну станцію у межах комерційної місії Ax-4 вперше вилетіли астронавти з Індії, Угорщини та Польщі. Про це повідомила пресслужба SpaceX.
У вівторок, 24 червня, ракета-носій Falcon 9 компанії SpaceX з капсулою Crew Dragon стартувала з космодрому на мисі Канаверал в американському штаті Флорида. На її борту – індійський військовий льотчик Шубханшу Шукла, угорський та польський інженери Тібор Капу і Славош Узнанський-Вишневський, а також колишня астронавтка NASA Пеггі Вітсон.Космічна місія Ax-4 на МКС триватиме два тижні. Очікується, що капсула Crew Dragon з астронавтами прибуде на МКС 26 червня. Учасники місії проведуть на МКС низку наукових експериментів.
За даними ЗМІ, політ коштує близько 70 млн євро за одного пасажира.
Це четверта комерційна космічна місія компанії Axiom Space, що здійснюється разом із NASA та SpaceX. Три перші місії відбулися у 2022-2024 роках, а остання з них тривала три тижні і стала найтривалішим комерційним польотом у космос.Liftoff of Ax-4! pic.twitter.com/RHiVFVdnz3 — SpaceX (@SpaceX) June 25, 2025
За всю історію МКС на станції побували приблизно 300 людей, але досі на станції не працювали астронавти з Індії, Угорщини та Польщі. При цьому представники цих трьох країн уже бували у космосі у складі радянських місій у 1970-1980-х роках. -
Астрономи зазирнули в радіохвостові структури скупчення галактик
У скупченні галактик Abell 2255, розташованому приблизно за 800 мільйонів світлових років від Землі, вчені зафіксували вражаючі космічні структури – так звані радіохвости, які тягнуться на сотні тисяч світлових років.
Це стало можливим завдяки 56-годинним спостереженням із використанням сучасного радіотелескопа European Frequency Array, про що повідомляє журнал Astronomy & Astrophysics, передає Space.
Abell 2255 – це колосальне скупчення, що об’єднує від 300 до 500 галактик, багато з яких перебувають у процесі злиття. Його загальна протяжність сягає понад 16 мільйонів світлових років. У центрі уваги дослідників – радіогалактики, системи з надмасивними чорними дірами, що випромінюють гігантські струмені матерії.
Високоякісні зображення дозволили вивчити три незвичайні радіогалактики, які отримали умовні назви – Goldfish (Золота Риба), Beaver (Бобер) та Embryo (Ембріон). Їх вирізняють спотворені форми та довгі хвости – понад 200 тисяч світлових років – які, ймовірно, виникають через взаємодію з міжгалактичним середовищем.
“Нашою головою метою були використати дані для виявлення можливих філаментів у хвостах радіогалактик, щоб вивчити їхні морфологічні характеристики та походження”, – пояснив астрофізик Емануеле Де Рубейс з Болонського університету.
Особливий інтерес викликали ниткоподібні утворення, довжина яких сягає 260–360 тисяч світлових років – це у три рази більше за ширину Чумацького Шляху. Водночас їхня товщина – менше десятої частини ширини нашої галактики.
Науковці припускають, що ці структури сформувалися внаслідок турбулентної взаємодії галактик, що спричиняє прискорення частинок і створення магнітних полів. Надалі ці “нитки” розпорошуються в гарячому міжгалактичному газі. -
До Землі летить гігантський астероїд
У неділю, 22 червня, поруч з Землею пролетить астероїд 2003 AY2, який вважається потенційно небезпечним. Цю інформацію оприлюднила Лабораторія реактивного руху NASA (JPL). Розміри цього космічного об’єкта становлять 393,1 метра, а відстань від нього до Землі буде близько 5,43 мільйонів кілометрів. Згідно з NASA, якщо астероїд наближається до Землі на відстань меншу за 7,5 мільйонів кілометрів та має розмір більше 150 метрів, його вважають “потенційно небезпечним об’єктом”. Астероїд 2003 AY2 відповідає обом цим критеріям, але науковці заверяють, що наразі немає прямої загрози зіткнення з Землею.
-
На орбіті вперше змоделювали затемнення Сонця
Вперше вченим вдалося створити штучне сонячне затемнення на орбіті Землі.
Це стало можливим завдяки двом супутникам місії Proba-3 від Європейського космічного агентства, які з точністю до міліметра відтворили ефект природного затемнення в умовах космосу.
Експеримент відбувся у березні 2025 року: два апарати пролетіли на відстані 150 метрів один від одного, при цьому один супутник закрив Сонце для іншого, утворивши крихітну тінь – лише 8 см у діаметрі – яка дозволила зробити унікальні знімки сонячної корони, невидимої в звичайних умовах.
“Спостереження за короною має вирішальне значення для виявлення сонячного вітру – безперервного потоку речовини в космічний простір. Воно також необхідне для розуміння викидів корональної маси – вибухів частинок, які Сонце викидає майже щодня, особливо в періоди високої активності” – пояснюють науковці.
На відміну від природних затемнень, які трапляються раз на рік і тривають кілька хвилин, супутники можуть створювати штучне затемнення кожні 19,6 години і утримувати його до 6 годин поспіль. Це відкриває нові горизонти для досліджень активності Сонця.
“Отримати перші дані було неймовірно захопливо. Разом з іншими вимірюваннями це сприятиме розгадці давніх питань про нашу рідну зорю”, – поділився враженнями Джо Зендер, науковець місії.
Керівник проєкту Дамієн Галано додає, що хоч місія ще на етапі введення в експлуатацію, точна синхронізація вже дозволила здобути безцінні наукові дані. У майбутньому штучні затемнення можуть стати ключовим інструментом у розумінні природи нашої зірки та захисті земної цивілізації від її непередбачуваних вибухів. -
Повз Землю пролетить потенційно небезпечний астероїд
У неділю, 22 червня 2025 року, до Землі наблизиться астероїд 2003 AY2, який вважається потенційно небезпечним за класифікацією NASA. Його довжина становить близько 393 метри, що приблизно відповідає висоті 100-поверхового хмарочосу. Астероїд пролетить найближче до Землі на відстані понад 5,43 мільйона кілометрів, що, хоча велика, все одно вважається достатньо близькою, щоб вважати його потенційно небезпечним. Однак науковці заверяють, що наразі немає прямої загрози зіткнення астероїда з Землею.
-
Астрофотограф показав неймовірне фото Лагуни та Потрійної туманності
Астрофотограф Грег Меєр зробив неймовірне фото двох яскравих туманностей – Лагуни та Потрійної. Знімок був зроблений у травні 2025 року в Аризоні після 34 годин зйомки. На фото видно Туманність Лагуна, яка є однією з найбільших та найяскравіших у нашій галактиці. Її довжина приблизно 100 світлових років. Туманність світиться завдяки молодим гарячим зіркам всередині хмари міжзоряного газу та пилу. Також на фото є Потрійна туманність, яка знаходиться в сузір’ї Стрільця на відстані понад 4 тисяч світлових років від Землі. Обидві туманності розташовані в щільній ділянці Чумацького Шляху. Грег Меєр використовував спеціалізовану астрономічну камеру для зйомки цих об’єктів. Його фото демонструє, як зоряне випромінювання формує вузли у хмарах матерії, що можуть породити нові зорі. Такі туманності є популярним об’єктом для досліджень серед астрофотографів та вчених, і їх вивчають з використанням телескопа Hubble.
-
Астрономи вперше в історії отримали фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Вперше отримано фото південного полюса Сонця
Вперше в історії науковцям вдалося отримати чіткі знімки південного полюса Сонця. Це стало можливим завдяки космічному апарату Solar Orbiter, повідомляє Європейське космічне агентство (ESA) з посиланням на The New York Times.
Протягом десятиліть полюси Сонця залишалися загадкою – жоден апарат раніше не міг зазирнути під потрібним кутом. Це вдалося зробити лише після серії гравітаційних маневрів Solar Orbiter поблизу Венери. Завдяки ним зонд зміг вийти за межі площини орбіти планет і побачити зорю з нового ракурсу.
У березні 2025 року апарат пролетів на відстані близько 51,5 мільйона кілометрів над південним полюсом Сонця, під кутом 17 градусів. І зробив історичні кадри – на них видно плямисту магнітну активність, спричинену складною взаємодією сонячних магнітних полів.
“Коли Сонце перебуває в мінімумі, є північний і південний полюси – кожен зі своєю магнітною полярністю. Зараз магнітне поле є своєрідним “безладом”, – пояснює керівниця місії Анік Де Гроф.
Ці знімки важливі не лише з наукової цікавості. Вони допоможуть краще розуміти 11-річні цикли сонячної активності – і, можливо, прогнозувати космічну погоду, яка впливає на супутники, комунікації та навіть електромережі на Землі.
Крім того, вчені прагнуть з’ясувати, чому заряджені частинки з полюсів Сонця рухаються швидше, ніж ті, що надходять з екватора. Це одна з ключових загадок, над якою Solar Orbiter працює просто зараз. -
Телескоп Джеймса Вебба знайшов унікальних коричневих карликів
Космічний телескоп імені Джеймса Вебба виявив дев’ять нових коричневих карликів у Молекулярній хмарі Персея – це регіон активного зореутворення, що розташований приблизно за 1000 світлових років від Землі. Про це повідомляє видання Space.
Коричневі карлики – це астрономічні об’єкти, які формуються як зірки, але не мають достатньо маси, щоб запустити термоядерний синтез водню. Їх іноді називають “невдалими зірками”.
Серед нових знахідок -два надзвичайно малі об’єкти, маса яких становить лише вдвічі більше, ніж у Юпітера. Це кидає виклик попереднім уявленням, згідно з якими мінімальна маса коричневого карлика мала б становити щонайменше 13 мас Юпітера.
Ще одна сенсація: один із карликів має диск із пилу та газу, схожий на ті, з яких формуються планети. Астрономи вважають, що цей об’єкт потенційно може бути “будівельним майданчиком” для нових світів.
Крім того, у спектрах кількох карликів виявили сліди загадкових вуглеводнів – сполук водню й вуглецю, які досі фіксували лише в атмосфері Сатурна та його супутника Титана. Їх походження в цій частині галактики залишається невідомим і стане предметом майбутніх досліджень.