Позначка: Агресія Росії

  • “Дружби” не буди: як удари по нафтопроводу впливають на політику

    “Дружби” не буди: як удари по нафтопроводу впливають на політику

    Деталі атак Українські безпілотники неодноразово атакували об’єкти, пов’язані з нафтопроводом “Дружба”. Зокрема, були уражені станції перекачування нафти в Брянській та Тамбовській областях Росії.

  • 13 серпня 2025 року: Угорщина звинуватила Україну в атаці дроном на розподільну станцію нафтопроводу “Дружба” в Брянській області. За даними джерела hromadske в розвідці, на об’єкті спалахнула пожежа.
  • 18 серпня 2025 року: Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто знову заявив про атаку України на нафтопровід, що призвело до тимчасового припинення постачання нафти до Угорщини.
  • 22 серпня 2025 року: Сили безпілотних систем ЗСУ втретє атакували нафтопровід “Дружба” в районі станції “Унєча” у Брянській області. Внаслідок цього постачання нафти до Словаччини та Угорщини знову зупинилося.
  • Угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто вже поговорив з заступником міністра енергетики РФ Павелом Сорокіним у звʼязку з останньою атакою на “Дружбу”. Глава угорського МЗС повідомив, що росіяни “проаналізували технічні наслідки атаки”, які виявились “набагато серйозніші”, ніж у попередніх випадках. Ремонтні роботи триватимуть щонайменше п’ять днів, додав Сійярто. Дипломатична напруга та звинувачення Атаки викликали різку реакцію з боку Угорщини та Словаччини, які залежать від постачання російської нафти через цей трубопровід.

  • Угорщина: Міністр закордонних справ Петер Сійярто звинуватив Україну в “нападі на енергетичну безпеку” та “порушенні суверенітету”. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан поскаржився на ситуацію президенту США Дональду Трампу, який, за даними угорських ЗМІ, висловив своє “обурення”.
  • Словаччина: МЗС Словаччини заявило, що удари по “Дружбі” суперечать інтересам Братислави і завдають шкоди самій Україні, оскільки Словаччина є важливим постачальником дизелю для українського ринку.
  • Ба більше, 22 серпня Міністри закордонних справ Словаччини та Угорщини, Юрай Бланар і Петер Сійярто, звернулися до Єврокомісії зі скаргою у зв’язку з атаками на нафтопровід “Дружба”. Вони стверджують, що напади порушують енергетичну безпеку їхніх країн, і закликали Єврокомісію втрутитися в ситуацію.
    У своєму листі до Високої представниці ЄС з питань закордонних справ Каї Каллас та єврокомісара з питань енергетики Дана Йоргенсена міністри зазначили, що за дев’ять днів інфраструктура нафтопроводу була пошкоджена втретє. Вони підкреслили, що безпека енергопостачання є питанням безпеки всього Європейського Союзу.
    Словацьке МЗС заявило, що Єврокомісія має відстоювати інтереси своїх держав-членів, оскільки раніше вона обіцяла захищати критичну енергетичну інфраструктуру. Міністри повідомили, що внаслідок останньої атаки було завдано значної шкоди, а постачання нафти до словацьких НПЗ може бути припинено на п’ять діб.
    Словаччина та Угорщина назвали дії України “абсолютно неприйнятними”, оскільки вони загрожують енергетичній безпеці обох країн.
    Окрім цього Україна, Угорщина та Словаччина обмінялися різкими заявами. Бланар пригрозив Україні обмеженням постачань словацького дизелю. А Угорщина вже не вперше натякає на потенційне припинення експорту електроенергії.
    Своєю чергою український президент Володимир Зеленський у День незалежності заявив: існування “Дружби” залежить від позиції Угорщини.
    Сійярто висловив обурення у зв’язку з цими словами Зеленського. Мовляв, глава держави використав національне свято України, щоб погрожувати Угорщині. Своєю чергою міністр закордонних справ України Андрій Сибіга порадив Будапешту “диверсифікувати” джерела енергопостачання та стати незалежною від Росії, як це зробила решта Європи.
    І українські удари можуть підштовхнути до цього обидві країни. ЄС схвалює удари Експерти підкреслюють, що “Дружба” – один з ключових для Росії способів обходу санкцій, який продовжує щороку генерувати мільярди доларів для війни. А залежність Угорщини та Словаччини від російської нафти, що транспортується через трубопровід “Дружба”, залишається критично високою. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, у 2024 році ці країни отримували через нього до 87% своєї нафти. Хоча існують технічні можливості для переходу на альтернативні маршрути, як-от трубопровід Adria, цьому заважає брак політичної волі та необхідних домовленостей.
    Аналітики зазначають, що Угорщина та Словаччина, користуючись винятком із санкцій ЄС, навіть збільшили свій імпорт російської нафти на 2% у 2024 році порівняно з довоєнним періодом. “Система нафтопроводів “Дружба” дедалі більше нагадує не символ партнерства, а кайдани, якими Кремль утримує своїх “особливих друзів” у Європі”, – зауважує генеральна менеджерка у сфері безпеки та стійкості DiXi Group Олена Лапенко у блозі для ЄП. Але є цікавий факт: після першої зупинки постачання через “Дружбу” Єврокомісія заявила, що удари по російській енергетичній інфраструктурі не становлять загрози для безпеки енергопостачання ЄС. Ця заява, ймовірно, свідчить про те, що Євросоюз схвалює тактику України, яка таким чином підштовхує уряди Угорщини та Словаччини до пошуку альтернативних джерел.
    Подібну думку висловлює і Лапенко. Вона пише, що навіть тимчасові перерви у постачанні через “Дружбу” показують вразливість від російських енергоресурсів, що дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску і примусу остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності.
    Водночас це підкреслює необхідність для України продовжувати стратегічні кроки, аби послабити економіку агресора, зауважує експертка.
    Звісно, для України є загрози, особливо в короткостроковій перспективі. На думку Лапенко, одним із ключових ризиків є те, що будь-який збій у транзиті може бути використаний як політичний інструмент. Угорська влада, на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, може подати це як “напад України на угорських споживачів”, щоб мобілізувати населення перед парламентськими виборами у квітні 2026 року.
    Також, як зазначає дипломат Олександр Хара, перекриття транзиту нафти може призвести до ще більшого блокування Будапештом рішень, пов’язаних з Україною, в Європейському Союзі. На його думку, не варто “бити горщики” з угорцями настільки, щоб вони блокували кожен консенсус європейців.
    Втім у довгостроковій перспективі Україна може виграти. “Переривання поставок через “Дружбу”, навіть тимчасові, окрім очевидних збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає Євросоюзу додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності”,- пише Лапенко. Експертка додає: історія з нафтопроводом “Дружба” вкотре доводить, що надмірна енергетична залежність є важелем впливу. Україна та більшість країн ЄС це давно усвідомили.
    Зупинки постачання російської нафти трубопроводом – це шанс для Брюсселя посилити тиск на Угорщину та Словаччину, пише вона. Таким чином, ЄС може прискорити диверсифікацію енергетичних джерел цих країн, що призведе до їхньої остаточної відмови від російських ресурсів.
    Валерія Шипуля

  • Нова мішень: на кого після України може напасти агресивна РФ

    Нова мішень: на кого після України може напасти агресивна РФ

    Кремль не втримається без війни Населення Російської Федерації під зав’язку накачане пропагандою на агресію, а економіка переведена на військові рейки, і зупинити ці процеси дуже складно. До того ж, без війни кремлівська влада може втрачати позиції, а країна – розпочати фрагментуватися.
    Тож російська пропаганда, продовжуючи всебічну “інформаційну підтримку” поточної російської війни, вже готує плебс до війни наступної. “В Алієва добре пригоряє від того, що ми нарешті взялися за його бізнес в Україні, а з Росії поперли, або саджаємо в зіндан азербайджанських бандитів, які прямо працюють на бакинський режим. Однак Алієву варто врахувати ось що: у бойових діях високої інтенсивності, таких як зараз в Україні, його армія, а найголовніше, інфраструктура, насамперед нафтова, закінчаться дуже швидко. На його місці сидіти б тихо і не дражнити лихо. Подивимося, а раптом у недалекому майбутньому й справді азербайджанська армія вступить у бій проти неназваної прямо країни, яка обрушить на неї не тільки сотні тисяч солдатів, тисячі одиниць бронетехніки, десятки тисяч тонн артснарядів та авіабомб, а також сотні і сотні щоденних вильотів важких дронів (типу нашої Герані)”, – залякує пропагандистський ТГ-канал Старше Эдды. Зрозуміло, що без “відмашки зверху” російська пропаганда на щось подібне не наважилась би.
    Тож Росія вже розпланувала, чим займеться під час короткої паузи у війні проти України: розглядається можливість нападу на Азербайджан і “короткої переможної війни” – в сенсі, Баку -“столиця за три дні”, дубль два. Зрештою, Азербайджан у сім разів менший від України, там всього 10 млн населення, відповідно, мінімум вчетверо менше чоловіків призовного віку, – перелічує у Facebookросійські резони політолог Олексій Голобуцький.
    При цьому атака на Азербайджан – це “цілком ймовірний сценарій перед повторним нападом на Україну і Європу, котрий всі очікують 2027-30 року”, прогнозує політолог. Такий крок дозволить РФ не тільки відновити частковий контроль над Південним Кавказом, але й уникнути проблем з демобілізованими з армії горлорізами. Плюс це дозволить підтримувати розігнану до високих обертів роботу ВПК, пише він.
    До речі, двосторонні відносини між Азербайджаном та Росією погіршилися після того, як азербайджанський авіалайнер компанії AZAL був збитий російським ЗРПК Панцир-С1, за що Москва не вибачилась. Нині ж росіяни знищують паливний азербайджанський бізнес в Україні та забруднюють бензин, що його постачає Азербайджан до ЄС.
    У країні, що може стати новою мішенню агресивної Росії, всі ризики добре усвідомлюють. Так, президент Азербайджану Ільхам Алієв 21 серпня на зустрічі з жителями Кельбаджара закликав населення бути готовими до війни “у будь-який момент”. “Ми повинні бути готові до війни в будь-який момент, оскільки хід процесів у світі такий, що неможливо передбачити, що буде завтра. Гарантія нашої безпеки – це ми самі, держава, народ і наші Збройні сили. Тому той, хто вирішить завдати удару по Азербайджану, пошкодує про це”, – попередив Алієв. Силу можна зупинити тільки силою Отже, у високих кабінетах Кремля, схоже, вже ухвалюється рішення про проведення каральної операції проти Азербайджану.
    Тобто, світ де-факто, не чекаючи формальної констатації через “мирну угоду” з Путіним, вже визнав кінець потсдамської епохи, руйнування міжнародної правової системи співжиття держав, підкреслив Голобуцький. “Ніщо вже не стоїть на заваді агресивним нападам ядерної Росії на будь-кого з сусідів (і взагалі на заваді нападам одних держав на інші)”, – додав він. Що цьому може сприяти? Насамперед – почуття безкарності, котре оселяється в середовищі тоталітарних войовничих режимів на тлі зустрічей на Алясці та відсутності відповідальності за свої злочини, – вказує військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив Олександр Коваленко в матеріалі на Oboz.ua.
    Але слід розуміти один важливий момент: Азербайджан зразка 1990 року – це не Азербайджан зразка 2025-го. Так само як і Росія: тією, якою вона була до 2022-го, вона не є у 2025 році, – наголошує Коваленко.
    Тож президент Азербайджану вловив налаштування Кремля і заходився посилювати армію: отримав найсучасніші безпілотники, уклав контракти на нові бойові літаки, модернізував наявну авіацію. Алієв не вважає за зайве також відкрито озвучувати готовність до війни – всі розуміють, із ким, додає Голобуцький.
    І це не випадкові або хаотичні дії. За словами Коваленка, знешкодити сухопутну загрозу Азербайджан у нинішніх умовах цілком здатен, не дозволяючи російським окупаційним військам зайти досить глибоко на свою територію.
    Також країна може втримати безпеку своєї берегової лінії дешевими засобами ураження – морськими дронами, значно успішніше реалізувавши чорноморський сценарій України у більш замкнутому Каспійському морі і проти більш обмеженої у своїх можливостях російської Каспійської флотилії, продовжує він. “Головне – цей аспект необхідно продумувати і накопичувати не те що сьогодні, а ще вчора. Найвразливіше місце Азербайджану – це повітря, ППО”, – застерігає він. При цьому за спиною в Алієва стоїть Туреччина. Однак те, що Азербайджан перебуває у зоні прямих її інтересів, навряд чи завадить росіянам, припускає Голобуцький. “В Ердогана купа внутрішніх соціальних, політичних і економічних проблем, ще й клімат додає головного болю. Мобілізувати на захист Азербайджану навряд чи знайдеться кого і що. Саме тому мудрим і далекоглядним є максимально оперативне рішення Алієва щодо експлуатації Занґезурського коридору разом зі США на 99 років”, – додає політолог. Казахстан, Польща, країни Балтії чи Фінляндія? Разом із тим Азербайджан – далеко не єдина країна, котрій загрожує потенційна російська агресія.
    Нещодавно, як пише Oboz.ua, у профільному журналі МЗС Росії вийшла обурлива стаття головного наукового співробітника Інституту Європи РАН Миколи Межевича під назвою “Балтика: гарантії небезпеки”. У цьому матеріалі відзначається, що “противник” (так відкрито називає автор статті країни Балтії) може стати так званою “сірою зоною”, простором для “асиметричних конфліктів, де одна сторона значно поступається за кількістю та якістю озброєння”.
    Тут, зазначає Межевич, не дуже зручно вести активні бойові дії (наприклад, ризики ураження великих міст), це є “простором підвищеної небезпеки не тільки для власне військових, а й для проксі-конфліктів”. Тому у такій зоні особливу роль відіграють “пропаганда, активна розвідка з переходом до терору операції та використання цивільних об’єктів для військових цілей”.
    Але більш вразливою у цьому сенсі є Польща, котра нині теж терміново нарощує військові можливості. Недарма ж там вночі проти 20 серпня впав та здетонував російський шахед, росіяни таким чином випробовують “терплячість” НАТО.
    Своєю чергою, сухопутна операція проти Молдови, що не має спільного кордону з РФ, без окупації української Одеси (котрої росіянам не бачити, як своїх вух), вірогідна навряд чи.
    Водночас Росія давно “точить зуби” на Північний Казахстан: Путін зазіхав на ці території ще у 1994 році, повідомляє видання Der Spiegel із посиланням на архівні документи МЗС Німеччини.
    Зокрема, генконсул Німеччини в Санкт-Петербурзі зазначив у записах, що 14 січня 1994 року Путін “з наголосом” повторив те, що вже говорив йому раніше: “Крим, східна Україна та північний Казахстан – як мінімум ці регіони – ніколи не були для Росії зарубіжними, а завжди були частиною російських територій”, пише сайт Мілітарний.
    Ірина Носальська

  • Гарантії небезпеки: чому РФ б’є по Україні попри гнів Трампа

    Гарантії небезпеки: чому РФ б’є по Україні попри гнів Трампа

    Замість тисячі слів Під час цієї масованої атаки вибухи лунали у Мукачеві, Луцьку, Львові, Рівному, Запоріжжі, на Хмельниччині та Києві. У Львові загинула людина, є поранені та руйнування. У Мукачеві на Закарпатті вперше з початку війни був знищений американський завод Flex, 23 людини поранені. “Повністю цивільний об’єкт, який не має жодного стосунку до оборони чи військових”, – написав потім з цього приводу голова МЗС Андрій Сибіга. Майже усю ніч шахеди атакували або пролітали повз Київ, де працювала ППО. Хоча про пошкодження чи падіння уламків влада не повідомляла.
    Вночі Росія також вдарила щонайменше чотирма аеробалістичними Кинджалами по Рівненщині, моніторингові канали повідомляли про атаку на місто Дубно. А після четвертої години ранку в Україну залетіли запущені з моря крилаті ракети Калібр та з Ту-95МС крилаті Х-101, що атакували і центр України, і вдарили по західних областях.
    Масована атака завершилась близько 6.30 ранку, хоча в деяких областях дрони літали ще кілька годин.
    На ці події миттєво й різко відреагував президент США Дональд Трамп, але нападаючи не на Путіна, а звинувативши свого попередника Джо Байдена у тому, що він не дав Україні можливості завдавати ударів по Росії, у той час як армія РФ постійно атакує українську територію. “Дуже важко, якщо не неможливо, виграти війну, не атакуючи країну-загарбника. Це як чудова спортивна команда, яка має фантастичний захист, але їй не дозволено грати в нападі. Немає жодних шансів на перемогу! Те саме стосується України та Росії. Підступний і вкрай некомпетентний Джо Байден не дозволяв Україні бити у відповідь, лише захищатися. І що з цього вийшло?”, – написав американський лідер у власній соцмережі Truth Social в четвер, 21 серпня. Начебто, тепер дорога Силам оборони для ударів по ворогу відкрита, і чергова атака по насосній станції нафтоповоду Дружба в Унечі вночі на 22 серпня – перший тому доказ.
    Але можливість помститися і захист – різні речі. Й той самий Трамп ще під час підписання “рідкісноземельної” угоди США з Україною постійно твердив, що наявність американського бізнесу є найліпшою гарантією безпеки для України. Чому це на практиці не спрацювало?.
    Бажання “правильно” розшифрувати черговий допис у соціальних мережах Трампа “робить кожного дешифрувальника заручником інформаційного шоу, на яке американський президент перетворив світову політику”, пише у соцмережі з цього приводу журналіст та публіцист Віталій Портников. “Вже неодноразово було доведено – заяви у соціальних мережах, промови, перемовини, форуми мирутощо не мають ніякого реального значення, якщо не пов’язані із конкретними діями. Діями, а не словами”, – підкреслює він. При цьому Портников зазначив, що “Путін – майстер дій, хоча теж дуже багато говорить. Але разом із цим він продовжує надсилати війська у наступ, тероризувати мирне населенняУкраїни, витрачати мільйони на пропаганду і підкуп політиків і журналістів на Заході.
    А Трамп, натомість – майстер слів. Адже що він зробив за півроку перебування у Білому домі? Не вирішив питання нової військової допомоги Україні, не запровадив нових санкцій проти Росії, а все тільки погрожує і обіцяє, продовжує Портников. “Однаково у випадку війни бездіяльність – також дія. Гучними словами Трамп цю бездіяльність вдало маскує. З цієї точки зору вектор його діяльності – справжньої діяльності а не балаканини – повністю вкладається у вектор діяльності Путіна”, – констатує він. “Ми за цим стежимо” При цьому на захід України потягом війни було релаковано чимало промислових підприємств- як великих, так і менших. Й донедавна цей регіон здавався відносно безпечним для ведення бізнесу.
    Окрім цього, там було створено багато нових виробництв, у тому числі й військово-промислового комплексу. І вже давно йшлося про “парасольку безпеки” над нашими західними областями, бо там – наша військова логістика та ВПК (наприклад, нові українські крилаті ракети Фламінго начебто будують десь у Карпатах).
    Проте небезпечними поступово стають не лише наші західні області, а й схід і навіть центр сусідньої Польщі, країни НАТО.
    Так, вночі 20 серпня у польському селі Осини Люблінського повіту на сході Польщі поблизу кордону з Україною вибухнув військовий безпілотник. Польські ЗМІ одразу повідомили, що це російський шахед, проте офіційна Варшава щодо остаточних оцінок вагалася.
    Врешті міністр оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш таки визнав, що безпілотник, котрий вибухнув у Люблінському воєводстві, був російським.
    Цей випадок – хоч військові експерти й твердять, що безпілотник був, скоріше за все, імітаційним (Гербера), про що свідчить відсутність вирви при невеликому вибуху – змусив Польщу висловила офіційну ноту протесту послу Росії. У МЗС країни інцидент назвали “передбачуваною провокацією”.
    Речник польського МЗС Павел Вронський повідомив, що Росія порушила Договір про дружбу і співробітництво 1992 року, Чиказьку конвенцію про цивільну авіацію 1944 року та численні норми звичайного права.
    Водночас генсек НАТО Марк Рютте пообіцяв належну реакцію на цей інцидент, відповідаючи на запитання журналістів про порушення Росією повітряного простору Польщі під час спільної прес-конференції з президентом України Володимиром Зеленським у п’ятницю, 22 серпня.
    Генсек НАТО відмовився вдаватися в подробиці, але наголосив, що Польща має відреагувати на останній інцидент із російським дроном. “Ми за цим стежимо”, – зазначив він. Що ж означає все це – чи не схиляння Заходу до поступливості у перемовинах після недавнього візиту ключових європейських лідерів до Вашингтону, а також пряме залякування України? Звичайно, увесь цей комплекс є метою росіян.
    Але тоді потрібна “парасолька безпеки” і над польськими хабами на нашому кордоні, і над заходом України, і над усією іншої нашою територією.
    Безперечно, щось у цьому напрямку робиться. Зокрема, ще 20 серпня стало відомо, що уряд Нідерландів відправить до Польщі два зенітно-ракетні комплекси Patriot для захисту логістичного центру місії НАТО зі зміцнення безпеки та підтримки України – про це повідомило міністерство оборони країни.
    Втім дискусія навколо ролі Польщі у перехопленні російських ракет та дронів над територією України точиться вже давно. Ще 29 квітня 2024-го речник командування Повітряних сил ЗСУ Ілля Євлаш повідомляв, що Польща технічно може закрити небо над західними регіонами України за допомогою Patriot – однак для цього необхідна політична воля. Тоді ж прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявляв про необхідність створити “залізний купол” для Європи.
    Судячи з останніх подій цієї війни, таке завдання дійсно мало бути втілено ще “на вчора”. Але краще пізно, ніж ніколи.
    Ірина Носальська

  • Найстрашніша форма агресії: що росіяни роблять з українськими дітьми

    Найстрашніша форма агресії: що росіяни роблять з українськими дітьми

    Мілітаризоване дитинство Днями окупанти відправили дітей з Донбасу на військово-патріотичний фестиваль “Марш пам’яті” у Ленінградську область РФ.
    Про це повідомив Центр прав людини ZMINA, посилаючись на проросійські медіа.
    Як стало відомо, фестиваль окупанти присвятили “80-річчю Великої Перемоги” та “Дню закінчення Ленінградської битви”. Захід організували Російське військово-історичне товариство, музеї “Битва за Ленінград” та “Прорив блокади Ленінграда”, а також – місцева влада.
    В ньому взяли участь понад сто дітей 14-18 років із окупованих Луганщини, Донеччини, а також з Ленінградської області, Санкт-Петербурга та Ярославля.
    Як запевняють окупанти, участь у фестивалі дозволить юнакам та дівчатам “ближче доторкнутися до історії Росії”.
    Під час заходу дітей вчать основам фізичної, стройової та стрілецької підготовки і караульної служби. Їх перевдягли у форму бійців Червоної армії, поселили в наметовому таборі, щодня водять в “історичні місця”, а також навчають ходили в пішому строю та пересуватися на військовій техніці часів Другої світової війни.
    Таким чином окупанти “перевиховують” українських дітей, знищуючи їхню ідентичність та переконуючи їх в тому, що вони – росіяни.
    Останнім часом Росія особливо активізувала мілітаризацію українських дітей на окупованих територіях, а також – депортованих для того, щоб виховати їх росіянами та в майбутньому змусити воювати проти власної країни – цю стратегію Кремль вивів на державний рівень.
    Про це йдеться у звіті “Мілітаризація українських дітей на тимчасово окупованих територіях України”, підготовленому Центром протидії дезінформації та організацією Bring Kids Back UA.
    Центральною російською організацією, що займається мілітаризацією українських дітей, є “Юнармія”. Окрім того, існує ще “Боевое братство”, “Юг молодой”, “Первые”, “Орлята России” тощо. Українських дітей там вчать користуватися зброєю, тренують у військових практиках, виховують у дусі “русского мира”. І це – цілеспрямована політика країни-агресора, закріплена російським законодавством. Зокрема, Російська стратегія молодіжної політики, ухвалена в 2024 році, фактично закріплює мілітаризацію в освіті на роки вперед.
    Правозахисник Павло Лисянський в інтерв’ю “Апострофу” мілітаризацію Росією українських дітей назвав однією з найстрашніших і цинічних форм російської агресії.
    За його даними, багатьох дітей, яких примусово вивезли з окупованих територій України, після ідеологічної обробки, зміни документів та примусової “адаптації” готують до участі у війні проти власної країни. “Це не просто порушення прав людини. Це елемент військового догматизму, коли війна подається як святе призначення, а дитина перетворюється на солдата режиму”, – вважає Лисянський. На його думку, таким чином РФ знищує особистість дітей, накладає культ насильства та послуху; використовує неповнолітніх як частину своєї військової машини.
    І це, як вважає правозахисник, не поодинокі хаотичні випадки, а системна політика, яку треба визнати міжнародним злочином. Це не просто депортація. Це підготовка до війни проти своєї Батьківщини. Україна та міжнародна спільнота зобов’язані боротися за кожну дитину. Мовчання в цьому питанні – співучасть. Ордер не допоміг Загалом росіяни вивезли з України щонайменше 20 тис. дітей, з яких вдалося повернути лише трохи більше 1400.
    Про це у Страсбурзі на конференції, присвяченій депортованим українським дітям, заявила заступник міністра закордонних справ України Мар’яна Беца.
    За її словами, Росія вбиває, депортує і викрадає українських дітей – і це почалося ще в 2014 році, але з початку повномасштабного вторгнення у 2022-му ця політика стала систематичною. Щонайменше 20 тисяч українських дітей було депортовано Росією. 1,6 мільйона українських дітей досі живуть на тимчасово окупованих територіях України. А вдалося повернути додому лише 1400 дітей – а це лише мала крапля в морі.
    Беца також нагадала про виданий МКС у 2023 році ордер на арешт кремлівського диктатора Путіна, а також так званого російського дитячого омбудсмана Львової-Бєлової саме через викрадення українських дітей, проте цей крок виявився не дієвим. “Ми бачили візити Путіна до Монголії та деяких інших країн. Він не був виконаний, і це удар по міжнародному праву та правопорядку, що навіть рішення та ордери на арешт таких особливо відомих правових установ не виконуються”, – сказала вона. І наголосила, що міжнародна спільнота має зробити набагато більше для тиску на Росію, санкцій проти неї та допомоги Україні повернути кожну дитину. Представник МЗС також вважає, що дітей не можна прив’язувати лише до мирних переговорів. Жодна дитина не повинна бути розлучена з батьками, жодна мати не повинна терпіти біль розлуки з дітьми, і тому не може бути торгу.
    Беца нагадала про те, що на технічних переговорах у Стамбулі Україна надала російській стороні список з 339 дітей, яких потрібно повернути. Але навіть з цим списком Росія маніпулює.
    Вперше була названа кількість викрадених Росією українських дітей у березні 2023 року, невдовзі після того, як МКС видав ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової – їх підозрюють у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.
    Невдовзі, 5 квітня 2023 року, 49 країн світу у спільній заяві засудили РФ за організацію засідання Радбезу стосовно нібито правових підстав викрадення українських дітей з тимчасово окупованих територій. Трансляція виступу російської уповноваженої з прав дітей Львової-Бєлової на ресурсах ООН була заблокована Великою Британією. Вершина пріоритетів В Офісі генпрокурора України вказали на те, що нині єдиного прозорого алгоритму чи механізму, який би дав можливість повертати депортованих до Росії українських дітей, не існує.
    Але є надія, що справу буде зрушено з мертвої точки: як повідомив президент України Володимир Зеленський після зустрічі з очільником США Дональдом Трампом, команда США буде підключатися до питання повернення українських дітей з РФ. “І перша леді США, і команда США розуміють, що будуть підключатися до такого важливого, болючого і дуже складного питання, як повернути українських дітей. Різні ситуації, різні кейси і тому різні підходи”, – сказав Зеленський під час брифінгу у Вашингтоні. А глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн написала у соцмережі Х, що всі українські діти, яких викрала Росія, мають бути повернуті в свої родини. “Людські жертви цієї війни повинні припинитися. А це означає, що кожна українська дитина, викрадена Росією, має бути повернута до своїх родин”, – зазначила фон дер Ляєн, відреагувавши таким чином на пост Трампа в мережі Truth Social, в якому він розповів про розмову з главою Єврокомісії, назвавши повернення викрадених українських дітей вершиною всіх пріоритетів. “Це питання стоїть на першому місці в усіх списках, і світ буде працювати разом, щоб вирішити його, в надії повернути дітей в їхні сім’ї”, – написав Трамп. Галина Гірак

  • ISW про саміт: Жодного сигналу про зміну цілей РФ

    ISW про саміт: Жодного сигналу про зміну цілей РФ

    Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) проаналізували результати зустрічі між президентом США Дональдом Трампом і російським лідером Володимиром Путіним на саміті, що відбувся на Алясці. Попри підвищену увагу до події, позиція Путіна щодо війни в Україні залишилася незмінною, що чітко проявилось у його виступі перед журналістами. Про це свідчить звіт ISW.

    У звіті, зокрема, вказано, що під час пресконференції, де російський президент порушив протокол і взяв слово першим, він повторив звичні кремлівські тези, які вже тривалий час поширюються на міжнародній арені. Основна увага була приділена питанням війни в Україні, історичному наративу Росії, а також російсько-американським відносинам.

    Путін традиційно акцентував на “корінних причинах” конфлікту, посилаючись на розширення НАТО на схід і нібито дискримінацію російськомовного населення в Україні. Окрім цього, він звинуватив деякі європейські країни в обмеженні можливостей для переговорів.

    Аналітики ISW зазначили, що жодних ознак готовності до компромісів чи змін у його позиції не було продемонстровано. Риторика Путіна залишалася без змін з 2021 року, коли Росія почала виправдовувати свою агресію проти України. Крім того, його коментарі щодо українського суверенітету підтвердили незмінність диктаторських поглядів.

    Візит до Аляски, як вважають експерти, став черговою можливістю для Путіна повторити кремлівські твердження про “спільне коріння” двох народів і знову назвати українців “братнім народом”.

    Нагадаємо, на саміті з президентом США Дональдом Трампом російський правитель Володимир Путін погодився розглянути питання гарантій безпеки для України після завершення війни, висунувши пропозицію щодо участі Китаю як одного з потенційних гарантів. Російський диктатор висловився проти ідеї розміщення в Україні сил безпеки, що включатимуть війська НАТО.

    ЗМІ: Трамп сказав, що Путін вимагає від України віддати йому весь Донбас

  • Апетити агресора: що прагне отримати Путін від України

    Апетити агресора: що прагне отримати Путін від України

    “Червона лінія” та важливі умови Цими днями інформаційний простір світу кипить від обговорення зустрічі президентів РФ і США. Найбільше ЗМІ цікавить тема можливих територіальних поступок, яких прагне отримати від України Росія. Наприклад, The Telegraph з посиланням на європейських дипломатів і західних чиновників, написав, нібито Зеленський припустив, що Київ погодиться лишити під контролем Росії вже окуповані території, але не більше.
    Видання повідомило: Зеленський визнав, що Україні, ймовірно, доведеться поступитися контролем над уже окупованими територіями. Але пропозицію президента США Дональда Трампа, згідно з якою Україна має віддати території, які РФ ще не окупувала, Київ відхилить.
    Зазначається, що європейські союзники України підтримали цю позицію щодо будь-яких територіальних обмінів і намагаються переконати американського президента в тому, що це “червона лінія”.
    А ось The Hill вважає, що коли Україна та Росія погодяться на обмін територіями, важливо, щоб країна-агресор виконала низку чітких умов. І Зеленському слід вимагати компенсації, яка має бути конкретною, реалістичною та наданою без затримок.
    Видання зазначає, що, враховуючи особливість ситуації, президент України потребуватиме підтримки від глави Білого дому Дональда Трампа для того, щоб представляти його інтереси на переговорах, починаючи з зустрічі на Алясці.
    Окрім того, в матеріалі розглядаються основні складові угоди, яка могла б бути прийнятною для України.
    По-перше, це членство в Євросоюзі. У разі швидкого вступу Україна отримає потужну економічну та політичну підтримку з боку Заходу, навіть не вступивши в НАТО. Звісно, Брюссель буде вимагати здійснення певних реформ, зокрема стосовно боротьби з корупцією, але у цій ситуації події можуть обігнати бюрократичні процедури. Відзначено, що Україна заслуговує на повну інтеграцію в Європу, і президент США здатен змусити європейців дати на це зелене світло.
    Друга умова – це компенсація Росії за завдані руйнування. У статті вказано, що агресор має взяти на себе зобов’язання фінансувати відновлення українських міст, доріг та енергетичної інфраструктури. За попередніми оцінками, вартість відновлення на найближчі десять років може скласти близько пів трильйона доларів. Україна також може отримати кошти з заморожених російських активів, які оцінюються більш ніж у 300 млрд доларів.
    Третя вимога може стосуватися повернення полонених і викрадених цивільних осіб. Росія повинна забезпечити безпечне повернення тисяч українців, серед яких діти та політичні в’язні, яких країна-агресор незаконно утримує з початку повномасштабного вторгнення.
    І, нарешті, остання умова – офіційна угода, яка гарантувала б, що Росія більше не здійснюватиме агресивних дій щодо України. З огляду на численні напади РФ на інші країни, зокрема на Молдову та Грузію, ця гарантія має бути широкою і підтримуваною конкретними санкціями та наслідками у разі її порушення. Звір з гострими зубами А The Washington Post повідомляє, що зустріч між Трампом і Путіним на Алясці може стати шансом для досягнення миру, навіть якщо вона передбачатиме територіальні поступки. Однак, як зазначає видання, для цього Трамп має поставити Путіну чіткі вимоги. “Якщо Трамп збережеться у своєму недавньому скептицизмі щодо кінцевих намірів Путіна, навіть мирна угода, яка включає територіальні поступки, може стати реальністю. Але кожен наступний крок має бути зроблений обережно. Путін – звір з гострими зубами та кігтями, тому поводитися з ним слід відповідно”, – зазначив автор статті. На його думку, Трамп має діяти обережно та послідовно. Видання припускає, що першим питанням на переговорах буде вимога Путіна про те, щоб Україна в односторонньому порядку відмовилася від тих частин Донецька, які вона все ще утримує, в обмін на припинення вогню. “Трамп може відповісти спокійно, посилаючись на європейських союзників: спочатку Росія повинна погодитись на припинення вогню як попередню умову для будь-якого обміну територіями. В таких умовах обмін частини Донецька, що залишилася, на території в Запорізькій і Херсонській областях, які наразі під контролем Росії, може бути прийнятним”, – йдеться в публікації. Гарантії безпеки також мають бути частиною переговорів. Як зазначено в статті, питання членства України в НАТО не розглядатимуться, принаймні до тих пір, поки Трамп і віце-президент Джей Ді Венс залишаються при владі в США. “Найкращим варіантом є підштовхнути Росію до визнання того, що Україна стане постійною гарнізонною державою на східному фланзі Європи. Як метафоричний дикобраз, Україна має бути добре озброєна західною зброєю і здатна стримати будь-яку майбутню російську агресію. Адже загалом питання не в тому, чи Росія загрожуватиме новим нападом, а – коли це станеться”, – зазначається в матеріалі. Без Мюнхена-2 та другої Ялти Тим часом, як повідомили російські ЗМІ, у Міністерстві закордонних справ Росії заявили, що прагнуть повного контролю над Донецькою, Луганською, Запорізькою та Херсонською областями. Це підтвердив заступник директора Департаменту інформації та друку МЗС РФ Олексій Фадєєв на брифінгу напередодні саміту на Алясці.
    Російський дипломат зауважив, що ключовим фактором у організації зустрічей Путіна і Трампа є особисте бажання цих лідерів. Він також зазначив, що Київ досі не дав формальної відповіді на пропозицію щодо створення робочих груп, яку було озвучено після переговорів у Стамбулі. Москва, за його словами, розраховує на формування цих груп.
    Окрім того, Фадєєв також зробив заяви щодо окупованих територій України, натякнувши на те, що Росія претендує навіть на ті частини, які ще не змогла захопити. “Територіальний устрій РФ закріплено в Конституції нашої країни. Це все, що потрібно знати. Що стосується цілей російської делегації на переговорах на Алясці, вони визначені виключно національними інтересами”, – підсумував він. Отже, країна-агресор настроєна вимагати для себе “тепличних” умов так, нібито це вона є жертвою.
    Висока представниця ЄС у закордонних справах Кая Каллас теж прокоментувала можливий обмін територіями для ймовірного закінчення війни РФ проти України. “Я хочу наголосити, що тут один агресор і одна жертва. Насправді тиск має чинитися на Росію, а не на Україну, щоб вона пішла на якісь додаткові поступки. Також те, що Україна погодилася на безумовне припинення вогню вже є поступкою, зробленою Києвом”, – сказала Каллас в інтерв’ю Суспільному. У свою чергу очільник МЗУ України Андрій Сибіга заявив на пресконференції за підсумками зустрічі з чеським колегою, що Україна прагне справедливого і сталого миру, базованого на статуті ООН і нормах Міжнародного права. Тому не може бути жодної політики умиротворення та “Мюнхена-2 чи другої Ялти”, як цього прагне Путін.
    Галина Гірак

  • Зустріч Зеленського з Путіним: Росія обирає війну

    Зустріч Зеленського з Путіним: Росія обирає війну

    Президент України Володимир Зеленський наполягає на зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним для досягнення миру в Україні. Зеленський вважає, що тільки прямі переговори на вищому рівні можуть допомогти зупинити війну. Україна активно пропонує провести зустріч президентів, але Росія затягує процес, висуваючи різні умови. Експерти вважають, що шанси на успішну зустріч невеликі, оскільки позиції обох сторін відрізняються. Також важливу роль в цьому процесі може відіграти втручання США та тиск на Росію з боку Заходу.

  • Гірший сценарій: чи дарма європейці вірять, що РФ на них нападе

    Гірший сценарій: чи дарма європейці вірять, що РФ на них нападе

    Головний командувач Збройних сил Франції Тьєррі Буркхард попередив, що до 2030 року Росія може відновити свій військовий потенціал і стати загрозою для Європи. Він також відзначив, що Росія веде гібридну війну проти Заходу, використовуючи дезінформацію, кібератаки та інші методи. Буркхард закликав Європу готуватися до війни високої інтенсивності. Експерти зауважують, що Росія показала велику толерантність до втрат і готовність своїх солдатів боротися за будь-яких умов. Незважаючи на це, методи гібридної війни Росії можуть почати давати збої, а Захід має різноманітні засоби тиску на агресивну державу.

  • Реактивні Шахеди: як боротися з новою загрозою

    Реактивні Шахеди: як боротися з новою загрозою

    Росія, ймовірно, почала використовувати іранський реактивний дрон Shahed-238 для атак. Цей дрон може розвивати швидкість понад 500 км/год, що ускладнює захист від нього. Використання реактивних Шахедів може бути реакцією на українські зенітні дрони-перехоплювачі. Збити такий дрон складно, інші дрони, які використовують наземні комплекси протиповітряної оборони, можуть бути ефективнішими. Росія збільшує виробництво Шахедів та інших безпілотників для атак на Україну. Україна має застосовувати комплексний підхід та радіоелектронний джамінг для захисту від цих дронів.

  • Путін марив Кримом ще в 90-х – Spiegel

    Путін марив Кримом ще в 90-х – Spiegel

    У німецьких архівах було знайдено документи, що доводять існування імперських амбіцій Володимира Путіна ще до його приходу до влади. Ці матеріали свідчать про його територіальні зазіхання на Крим, східну Україну та північ Казахстану. Про це у п’ятницю, 1 вересня, повідомляє РБК-Україна з посиланням на німецьке видання Spiegel.

    Так, архіви Міністерства закордонних справ Німеччини розкрили, що Путін вже у 1990-х роках висловлював бажання “повернення” Криму та інших територій у склад РФ.

    Зокрема, 14 січня 1994 року німецький генеральний консул у Санкт-Петербурзі зафіксував висловлювання тодішнього першого заступника голови уряду Санкт-Петербурга Володимира Путіна. У своїх заявах він наполягав, що “Крим, східна Україна та північний Казахстан віддавна належали Росії”.

    Консул також зазначив, що Путін апелював до націоналістичних почуттів росіян, а такі настрої, за його словами, є складними для розуміння з боку німців.

    Архівні матеріали підтверджують: експансіоністські ідеї Путіна формувалися задовго до анексії Криму у 2014 році, війни на Донбасі та масштабного вторгнення в Україну у 2022 році.

    Нагадаємо, що 31 липня стало відомо про офіційне визнання Нікарагуа тимчасово окупованих Росією територій Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей частиною РФ. Про це свідчить лист, надісланий лідером Нікарагуа Даніелем Ортегою до Володимира Путіна.

    Раніше МЗС України засудило незаконний візит послів Бурунді, Гвінеї та Чаду до тимчасово окупованого Криму та попередило про можливі санкції.